ДІАЛОГ З ТАЛАНОВИТИМИ ЛЮДЬМИ

Бліц – опитування відомих людей м. Тернополя.

1.    Прізвище, ініціали.

Гридін Сергій Володимирович, але я не з Тернополя, а зі Здолбунова 😊

2.    Перша казка Вашого дитинства?

Не пам’ятаю! Це було дуууже давно. Перша, яка запам’яталась до цього часу, це збірка «Латиські народні казки». Там було багато класних творів і просто потрясні кольорові малюнки.

3.    Як рано (в якому віці) почали писати самі?

Я почав писати в досить дорослому віці – коли мені виповнилось 39 рочків))

4.    Книга, яку Ви зараз читаєте?

Василь Шкляр, «Характерник»

5.    До якого твору повертаєтеся неодноразово, що перечитуєте?

Останні кілька років майже не перечитую книжки. Можливо тому, що є багато новинок і дуже мало часу.

6.    Що легше: писати (творити) чи читати?

Цікаве запитання! Легше читати. Можна критикувати по ходу  автора, звертаючи увагу на його помилки і різні невідповідності😊 Після того як почав писати сам, читати і цікавіше, і важче, адже багато на що звертаєш увагу і іноді слідкуєш не тільки за сюжетом.

7.    Що бракує сучасним бібліотекам? Який формат Ви би запропонували?

Сучасним бібліотекам, особливо в маленьких містечках і селах, бракує нових книжок, маючи які іноді можна закрити очі навіть на не найкращі умови праці. Формат роботи бібліотеки залежить від конкретної людини (бібліотекаря) і її бажання працювати, тому універсальних пропозицій тут бути не може. Єдине чого не хотілося б, аби бібліотека перетворювалась на комп’ютерний клуб із повною втратою своїх першочергових функцій.

8.    На Вашу думку, що переможе: книга у паперовому друці чи електронний варіант?

Переможе якісний текст не залежно від того, в якому вигляді він з’явився. Комусь зручніше читати з планшета, а хтось насолоджується запахом книги і любить гортати сторінки. Я думаю, що тут сили поступово розподіляться приблизно 50 на 50, принаймні на найближчих кілька років.

9.    Що порадите прочитати нашим читачам?

Перечитайте Стівена Кінга. На карантині його твори чомусь сприймаються зовсім по-іншому. 😊

10.                      Над чим працюєте зараз?

За майже два місяці карантину написав вже три книги, причому для різних аудиторій. Почав з підліткової, плавно перейшов до дитячої - четвертої частини «Федька, прибульця з інтернету» (з якого, власне, все колись і почалося), а кілька днів тому закінчив роботу над містично-детективною повістю для дорослих.

Бонус для наших читачів: уривок власних улюблених творів, віршів тощо.

Мої твори, коли вони вже стали книжками, я не дуже люблю і зазвичай їх не перечитую (аби не думати, що можна було зробити і краще 😊), а от ці рядки люблю надзвичайно:

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,

щоб ці слова не вичахли, як руди.

Життя іде і все без коректур,

і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Ліна Костенко

ПОЕЗІЯ

ДІАЛОГ З ТАЛАНОВИТИМИ ЛЮДЬМИ

Бліц – опитування відомих людей м. Тернополя.

1.    Прізвище, ініціали.

 Семеняк В. М.

2.    Перша казка Вашого дитинства?

Це була «Червона шапочка» Шарля Перро, яку мені дала бібліотекарка. Але сюжет книжки мене буквально приголомшив насиллям, яке є в цій книжці. Коли я принесла книжку, жінка влаштувала мені допит, щоб переконатись, чи справді я прочитала. Розповідати про те, що вовк проковтнув бабусю і дівчинку, а потім мисливці розпорювали йому живіт… у мене не повертався язик. «Ага, то ти не прочитала?» - підвищила голос бібліотекарка. Зі сльозами на очах намагалась переконати, що прочитала, але вона мені не повірила. Ось така історія була із моєю «першою» книжкою, яка вразила мою душу на все життя. Тому своєю, справді, ПЕРШОЮ книжкою вважаю дивовижну казку «Пригоди Барвінка і Ромашки» Богдана Чалого.

3.    Як рано (в якому віці) почали писати самі?

Діти зараз, мабуть, пишуть раніше. Бо я почала писати аж у п’ятому класі.

4.    Книга, яку Ви зараз читаєте?

 «Вічна туга за справжнім» . Це щоденникові записи відомого українського письменника- політв’язня Євгена Сверстюка, надзвичайно світлої і високодуховної особистості. Недарма він приятелював із Любомиром Гузарем.

5.      До якого твору повертаєтеся неодноразово, що перечитуєте? 
     Таких книг у мене багато. Вони поряд на робочому столі: Григір Тютюнник, Михайло Стельмах, Юля Бережко –Камінська, Дмитро Кешеля, «Людина з любов’ю – Бог» Самуеля Сендвайса, «Шевченко понад Часом» - Сверстюка, листування Любомира Гузара із матір’ю, «Садхана – внутрішній шлях від еволюції матерії до еволюції духу». 

6.    Що легше: писати (творити) чи читати?

Читати для мене легше – обожнюю читати. Читаю завжди з олівцем. А ще люблю писати рецензії на твори-книги інших авторів.

7.    Що бракує сучасним бібліотекам? Який формат Ви би запропонували?

 Сьоме запитання для мене, зізнаюсь чесно, найважче. Тому що бібліотека у будь-якому вигляді для мене завжди, як святилище. Місце особливої сили, енергетики. Я завжди почуваюсь у ній піщинкою Всесвіту. Приймаю її такою, якою вона є. Завжди дивуюсь креативності тернопільських бібліотек, вражаюсь їхній працездатності і терплячості. Що бракує сучасним бібліотекам? Книг, книг, книг…..

8.    На Вашу думку, що переможе: книга у паперовому друці чи електронний варіант? 

"       Звісно, що паперова книга залишиться на олімпі слави, переможе. Навіть не зважаючи на те, що дерев на планеті все менше й менше. У недалекому майбутньому люди освоють виробництво "паперу" із рослинних відходів. До слова, Мирослав Дочинець друкує вже "солом'яні" книги. Електронні? Вони ж холодні і не мають в собі енергії тепла і теплоти. Не дай Бог, якась техногенна катастрофа і ми - без книг...

"9.    Що порадите прочитати нашим читачам?

Для позитивного настрою прочитайте «Родаки» Дмитра Кошелі. Це щось неймовірне! Можете уявити: майже 400 сторінок соковитого філігранного гумору. А для душі – «Божу вивірку» Тетяни Пишнюк.

10.                      Над чим працюєте зараз?

Одночасно пишу нову казку для дітей, завершую одну цікаву повість, і поміж всім цим – оповідання. Ну, і звісно – статті, інформації, фоторепортажі для сайту «Новини Тернопільщини» та друкованих видань – Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Сільський господар. Плюс», для «Слова Просвіти», київської «Порадниці».

Бонус для наших читачів: уривок власних улюблених творів, віршів тощо.

Валентина СЕМЕНЯК                                              

                          Будимир (з роману «Об’явник»)

              

  Каська, яка зранку поралася на господарці, несподівано почула дивний звук. Жінка насторожилася і прислухалася: щось ніби цьохкало, а, може, й булькало. Спробуй розчуй, коли довкола й без того все бекало, мекало, кукурікало, кудкудакало, мукало, рохкало, нявкало, гелготіло, крякало… «Мабуть, причулося», - вирішила Каська і повернулася на звикле місце до торішнього квасолиння. Жінка витягнула його з комірчини і заходилася лущити…

    Несподівано дивний звук повторився. Цього разу голосніше. Каська, немов зачарована музикою змія,застигла на місці, а потім стала обережно скрадатися подвір’ям. Нарешті вражено зупинилася. Звук долинав із псячої буди, в якій їм ніколи не велися пси. І раптом: «Стій! Руки вгору! Ні з місця!». З переляку жінка зашпорталася за торішнє патиччя й аж присіла, відтак - як у землю вросла. Відкрила рот, щоб хапнути повітря, як із буди раптом удруге: «Стій! Руки вгору! Ні з місця!». Від страху у Каськи на голові заворушилося волосся. Вона поспіхом перехрестилась, і в буді… замовкло. Це додало жінці неабиякої сміливості. Каська зірвалася з місця і щодуху чкурнула до хати - кликати брата.

-  То ти вилежуєшся на святочних подушках, - шулікою налетіла на Овсеня, - а в псячій буді антипко завівсь.

-  Кажеш у буді… антипко. Хм… цікаво. Ходімо, будемо знайомитися… – Овсень радісно потер долоні й справді попрямував до дверей. Перед самісіньким порогом зупинивсь і, докірливо глянувши на сестру, мовив: «Знаєш, як це називається? Добрий день, позичте бляшку». Хоча здогадуюся, звідкіля ноги ростуть у того, як ти сказала, антипка.

    Гостра на язик Каська була приголомшена тим, що з нею сталося, тож тільки прошепотіла:

-  Звідкіля?

-  Від нашого сусіда.

-  Та йди?! – майже не повірила сестра. – Від Кирила? – перепитала довірливо й щиро, як мала дитина.

-  Не так від нього, як від його міського внука.

    Очі Каськи округлилися від здивування. Віднедавна вона прислухалася до брата-фільозофа. Але повірити в байку, що Едик нібито заліз до їхньої буди…

-   Казав йому – не тіпай, з язиком треба вважати, то Божа штука. А він усе «тіпа» та «тіпа». От і дотіпавсь. Антипко й учепився.

-   Слухай, не збивай мене з пантелику.

-  А ти хоч знаєш, що означає той пантелик? Це слово має всередині себе два інших: пантеон і лик. На пантеоні засідають святі, ангели, архангели, а над ними – Всевишній. Коли людина перебуває, так би мовити, на зв’язку з цим пантеоном, то вона має Божий святий лик, живе по правді. Що ж це виходить? Перед тим, як забігти до хати, ти втратила той лик, бо почала кричати. Тим часом встигла мене звинуватити, що ніби я тебе збив з пантелику. Так виходить?

-  О, Овсень знову повернувся в лоно розуму, тільки-но це стається, - я збиваюся… - жінка знову хотіла сказати - з пантелику, але вчасно прикусила язик і виправилася, - … з думки.

     Овсень, який усе ще стояв перед порогом, перепитав сестру:

-  То ти йдеш чи ні? Ходімо разом виганяти з буди антипка…

-  Ти йди, а я наздожену, - викрутилася сестра, бо насправді боялася йти з братом до буди.

    Овсень перейшов через подвір’я і зупинився, зачарований дниною: у повітрі пахло молоденьким літом та ще чимось невловимим. Обважнілі зелепухами вишні  стугоніли соками. «Як хороше жити у світі! Як хочеться насправді жити! Навіть тоді, коли тобі вже літ і літ.

     Старий став на коліна. Обережно запустив руку в отвір псячої будки якнайдалі й намацав… згубу. Це була мобілка в розмальованій торбинці, яку від учора шукав сусідський хлопець. Тільки-но взяв її до рук, як вона враз задзвонила. «Стій! Ні з місця! Руки вгору!». Он воно що… Команда стояти прозвучала ще раз, і телефон несподівано захлинувся звуком, мабуть, розрядився. Разом з ним щез антипко, якого збиралася виганяти Каська. Овсень знову засунув руку в буду і взявся ще ретельніше там нишпорити. Про себе вже знав, що зараз витягне звідти… люльку сусіда - Кирила. Той шукав її вже кілька тижнів. Так воно й сталося. Люлька була ціла й неушкоджена. Тільки шнурівка, до якої кріпилася - геть покоцана. Загорнувши її в хустину, поклав до кишені. «Он воно що! Псяча будка слугувала їхньому півневі Будимирові за схованку, який, як та сорока білобока, тягнув на обійстя все, що блищало. Головне, щоб про це не дізналася сестра Каська, яка тільки й шукала зачіпки, аби пустити Будимира на холодець.

     Овсень обережно піднявся із землі і подався до Кирила, аби віддати йому люльку, а внукові – мобілку. Добре, що його не бачила сестра. Будка була за старою клунею, а хатнє вікно, звідки спостерігала Каська, було в зоні зорової недосяжності. Того дня на кутку тільки й мови було – про злодія-антипка, який завівся в Касьчиній буді.

 

ОПИТУВАННЯ

ЖИВИЙ ДІАЛОГ З ПИСЬМЕННИКОМ

Бліц – опитування відомих людей м. Тернополя.

1.    Прізвище, ініціали.

Мацко Ірина Олександрівна

2.    Перша казка Вашого дитинства?

Не пам`ятаю, але, напевно, як і у всіх, першими казками були народні казки: «Ріпка», «Колобок», «Курочка ряба», а з ними і вся глибока мудрість, яку розумію аж тепер, у дорослому віці.

3.    Як рано (в якому віці) почали писати самі?

Писати художні твори почала ще у школі, тобто я завжди любила писати шкільні твори, які нам задавали, але у одинадцятому класі почала писати справжній роман. Він і далі лежить не дописаним. Так, щоб серйозно, то почала писати уже після народження дітей, десь у двадцять чотири роки.

4.    Книга, яку Ви зараз читаєте?

На читання зараз дуже мало часу, але маленькими кроками, сторінку за сторінкою читаю зараз «Формулу щастя» Мо Гавдат.

5.    До якого твору повертаєтеся неодноразово, що перечитуєте?

Колись було таке, що перечитувала кілька разів один твір, але це більшою мірою через те, що не було вже нових книжок для читання, адже перечитувала книжки  і у домашній бібліотечці і у місцевій бібліотеці, де проводила дуже багато часу.

6.    Що легше: писати (творити) чи читати?

Напевно, легше читати, бо це наповнює, але коли є багато того, про що хочеться розповісти, тоді мені легше виписати це все, одягнувши в образи чи створивши історію, щоб кожен, хто прочитає, зрозумів, що саме я хочу донести, щоб це зачепило.

7.    Що бракує сучасним бібліотекам? Який формат Ви би запропонували?

Бібліотеки зараз оновлені і сучасні. Можливо, більше державної підтримки для створення нових приміщень, креативних просторів із сучасним обладнанням, наповнення бібліотечного фонду.

8.    На Вашу думку, що переможе: книга у паперовому друці чи електронний варіант?

Думаю, мають право на існування обидва варіанти. Це як театр і кіно.

9.    Що порадите прочитати нашим читачам?

Радити не буду, бо й сама не дуже прислухаюся до таких порад. Потрібно відчути, що цікаво, яка тема зараз актуальна, на які запитання хочеться отримати відповідь. У кожного ж свої вподобання.

10.                      Над чим працюєте зараз?

Зараз є дуже багато напрямків і є над чим працювати, але не хочу передчасно розповідати про це. Коли закінчу, тоді можна буде говорити.

Бонус для наших читачів: уривок власних улюблених творів, віршів тощо.

Ліна Костенко – Між іншим

Коли я буду навіть сивою,

і життя моє піде мрякою,

а для тебе буду красивою,

а для когось, може, й ніякою.

А для когось лихою, впертою,

ще для когось відьмою, коброю.

А між іншим, якщо відверто,

то була я дурною і доброю.

Безборонною, несинхронною

ні з теоріями, ні з практиками.

і боліла в мене іронія

всіма ліктиками й галактиками.

І не знало міщанське кодло,

коли я захлиналась лихом,

що душа між люди виходила

забинтована білим сміхом.

І в житті, як на полі мінному,

я просила в цьому сторіччі

хоч би той магазинний мінімум:

— Люди, будьте взаємно ввічливі! —

і якби на те моя воля,

написала б я скрізь курсивами:

— Так багато на світі горя,

люди, будьте взаємно красивими!

День вшанування пам'яті

      Чорнобиль... Трагедія... Пам'ять... 

Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю - і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

                                                             Л. Костенко.

ДІАЛОГ З ПИСЬМЕННИКОМ

БЛІЦ - ОПИТУВАННЯ 

1.    Прізвище, ініціали.

Малецька Л. М.

2.    Перша казка Вашого дитинства?

Улюбленою стала казка Шарля Перро «Червона шапочка». Чому улюблена? Тому що, з дитинства пам’ятаю велику у твердій палітурці книжку з цією казочкою (на тодішній час об`ємні з кольоровими ілюстраціями книги були дефіцитом).

3.    Як рано (в якому віці) почали писати самі?

Ні-ні, не з дитинства. Певні навики почали формуватись в шкільні роки, коли доводилось писати твори з української та зарубіжної літератури. В мене це добре виходило. Але справжні імпульси до творчості відчула в юному віці.

4.    Книга, яку Ви зараз читаєте?

Сьогодні на моєму робочому столі лежить Елізабет Ґілберт «Їсти, молитися. Кохати». Давно друзі рекомендували - все якось відкладала на потім.  А зараз читаю. Читаю не поспішаючи, читаю повільно, читаю смакуючи. Справді, хороша річ! 

5.    До якого твору повертаєтеся неодноразово, що перечитуєте?

До книги американського письменника Марка Менсона «Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем». Дотепна і провокативна книжка, але її варто перечитувати, щоб навчитися долати життєві негаразди, формувати реалістичні очікування і діяти цілеспрямовано.

6.    Що легше: писати (творити) чи читати?

Скажу по-іншому: важко писати на замовлення і читати з примусу.

7.    Що бракує сучасним бібліотекам? Який формат Ви би запропонували?

Людям постійно бракуватиме живого спілкування. Що стосується бібліотеки і автора – завжди топовими будуть реальні посиденьки, фан-зустрічі, активне обговорення книг. Бібліотека для письменника повинна стати не лише майданчиком побачень з читачем, а й побачень з колегами по перу.

 8.    На Вашу думку, що переможе: книга у паперовому друці чи електронний варіант?

Вірю, що всюдисушна Інтернет-ейфорія невдовзі минеться і паперова книга стане поза конкуренцією.

9.    Що порадите прочитати нашим читачам?

Серед сучасного, що може сподобатись і надихнути: атмосферна книга С. Андрухович «Фелікс Австрія», Л. Гунеля «День, що навчив мене жити», М. Зузак “Крадійка книжок”, С. Інґ «Несказане», М. Матіос «Армагедон уже відбувся».

Якщо вам подобається фантастика прочитайте Р. Ріггз «Дім дивних дітей» або В. Гранецької «Тіло ТМ». Відкрийте для себе поетичний світ Ю. Бережко-Камінської….

10.  Над чим працюєте зараз?

Продовжую працювати над поетичним рядком. А от про щойно дописану прозову книгу говорити не хочу - певне, в мене вже починає визрівати письменницька забобонність. Одне скажу, шукаю видавництво, яке б вдихнуло у цей рукопис життя.  

Бонус для наших читачів: уривок власних улюблених творів, віршів тощо.

…Вередливе пам`яті люстерко

Мітками означить часу плин.

Все, що надиктоване нам зверху, -

Жменька активованих хвилин.