Патриотичний онлайн – екскурс
- Не жури мене,
моя мати,
Бо я журбу і сам знаю,
Три дні з коня не вставаю,
З стремен ніжок не виймаю…
В Україні не знайдеться людини, яка не
знала б про козаків. Козак у нашій культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник
Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї нашого народу.
Історія українського козацтва –одна з
найвеличніших сторінок життя нашого народу. Рятуючись від постійних нападів
сусідів та набігів кочовиків, чоловіки гуртувалися для захисту своїх земель. На
цьому тлі виникло козацтво, утворилася Запорізька Січ, а згодом і власна
держава – Гетьманщина.
Пропонуємо вашій увазі цікаві факти про українських козаків:
- У часи іноземного поневолення козацтво
виступало захисником й оборонцем державницьких традицій України. На початку
17-го століття козаки наводили страху на сусідів, громили турків-татарів на
морі й повстали проти поляків. Окрім зброї, сили
і вміння гарно битися, козаки мали ще одну значну перевагу – кмітливість та
хитрість. Практично завжди їм вдавалось непомітно підкрастися до ворога та
застати його зненацька…
- Згадаймо і про оригінальний човен, який козаки
використовували для військових походів. Як би дивно це не звучало, але його
можна назвати «прабатьком» сучасних підводних човнів. Вони непомітно підпливали
до ворогів. Перед початком наступу вантаж викидався, а судно раптово
піднімалось на поверхню. це ставало несподіванкою для противника, адже ніхто
неочікував, що запорозьке військо може з’явитись з морських глибин.
- Запорізьку Січ називають
першим демократичним об’єднанням , багато людей прийшли сюди через
соціальну несправедливість. Всі питання, стосовно життя та діяльності козаків
вирішувались голосуванням на радах.
- Вважається, що у мирний час головною
розвагою козаків була пиятика. У походах пиячити було суворо заборонено.
Порушення цього правила прирівнювалось до зради і могло каратись смертю. Запорожці
полюбляли і культурний відпочинок: грали на музичних інструментах, співали
пісень, танцювали та влаштовували показові бої на втіху собі та іншим. Також
було у них багато справ по господарству, адже на Січі жінок не було, то ж
доводилося поратися самотужки.
- Сімейне життя козака було складним. Але
вони знаходили побратимів на Січі, за яких усе ладні були віддати. Подейкують,
що був у них навіть особливий ритуал, під час якого воїни обмінювались власними
натільними хрестами. Це означало вірність один одному.
- Закони на Січі були
досить жорстокими. За крадіжку чи вбивство одного з побратимів, козак не те що
платив життям, а робив це в доволі жорстокій формі: його могли поховати живцем
разом з небіжчиком, або бити кийками, що часто закінчувалось фатально. Дисципліна
була відмінна.
- Були серед козаків особливі хлопці, яких звали
характерниками, походять вони від древніх язичницьких волхвів, які володіли
таємними знаннями, вміли пророкувати майбутнє. Деякі історики притримуються
теорії, що після прийняття на Русі християнства їх переслідували князі та
греки.
Тому волхви-язичники створювали
невеликі об’єднання далеко від великих міст – січі. Там вони навчали майбутніх
воїнів бойовим мистецтвам, обрядам та звичаям.
Про характерників казали, що їх «ні
вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали» і що вони
«могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по
морських хвилях, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози,
брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе,
перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих
мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників – на
птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі
верств»…
- Козаки користувались не
тільки власними знаннями, а й запозичували бойові прийоми в інших народів. На
Січі жили представники близько 20 різних національностей: росіяни, поляки,
молдавани, білоруси… Окрім того самі козаки та гетьмани часто подорожували
світом, знайомились з культурою та звичаями інших країн.
- Запорізьку Січ можна вважати першим
політичним формуванням на території України, так як у неї були всі ознаки
республіки, вона була незалежною і всі європейські країни намагалися налагодити
з нею дипломатичні відносини.
- Одного прапора для козаків не існувало,
однак з 17 століття зайшла мова про головний стяг запорізької держави. На ньому
було зображено Архангела Михайла на червоному фоні з одного боку, і білий
хрест, золоте сонце, півмісяць і зорі – на іншому, гербом став козак з мушкетом. На прапорах козаків часто
зображали шестикутну зірку. Однак іудеїв це ніяк не стосувалось. В давнину це
був символ магії або емблема окремих родів. Тоді це був досить популярний знак,
який означав гармонію.
- Що стосується характерної
зачіски та вусів українських лицарів, то кажуть, що козаки успадкували їх від
язичницьких предків. Традиція голити голову та обличчя передавалася від
місцевих племен до Київської Русі і так з часом дійшла і до козаків. Історики
кажуть, що у древніх слов’ян немає жодного бога з бородою чи довгим волоссям, а
отже такий образ вважався здавна божественним.
- Існував у запорожців
цікавий звичай. Їхні курені були завжди відкриті. Мандрівник чи перехожий може
зайти туди, погостювати, попоїсти і рушити далі в дорогу. І це навіть якщо
господаря немає вдома. Однак існувало суворе правило, з куреня нічого не
виносити, а інакше – покарання. А як хтось знайде якусь річ на Січі, прив’язує
її до високого стовпа. Як за три дні власник не знайдеться, то і річ переходить
у володіння того, хто її знайшов.
- Розповідають, що на Хортиці досі росте величезний дуб, оспіваний у
козацьких піснях і легендах. В деяких з них розповідається, що запоріжці
проводили під ним свої обряди, йдучи на бій. Подейкують, що цьому дереву уже
700 років.
- Всупереч поширеній думці, буцімто Катерина II знищила
козацтво наприкінці XVIII століття, українські козаки існували й пізніше,
навіть у XIX столітті Нащадки козацьких гетьманів прийшли до влади в Україні у XX
столітті. Наприкінці квітня 1918 року гетьманом України
проголосили Павла Скоропадського. Міністром закордонних справ
став Дмитро Дорошенко – нащадок гетьманів. Міністром праці
став Володимир Косинський – нащадок гетьмана Криштофа Косинського.
Канцелярію Павла Скоропадського очолив Іван Полтавець-Остряниця –
нащадок гетьмана Якова Остряниці. Резиденцією Скоропадського
завідував Михайло Ханенко – нащадок гетьмана…
А вже років двісті,
Як козак в неволі.
Понад Дніпром ходить,
Викликає долю:
"Гей, гей, вийди, доле, із води!
Визволь мене, серденько, із бідні
"Не вийду, козаче,
Не вийду, соколе.
Ой рада б я вийти,
Так сама в неволі,
Гей, гей, у неволі, у ярмі,
Під московським караулом у тюрмі
Вже з ратищ козацьких
Серпи поробили,
А шаблюки гострі
На коси побили.
Гей, гей, козаченько молодий!
А де же ж твій кониченько вороний?
На коси побили...
