Сьогодні в бібліотеці ми вшановуємо пам’ять жертв
Голодомору 1932 – 1933 років… З нами
історик, членкиня ГО «Правий Сектор та «Українська молодь Христові»
Ірина Драгущак . Кожен з присутніх (учні 8-х кл. та вчитель П’ятничко С. І
школи – колегіуму ім. Й Сліпого) переосмислював нашу історію, трагічні її
сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких
сторінок – Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв…
Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно –
надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі
найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися! Ніде і
ніколи!
Достигали жита. І тремтіли Дитячі коліна –
Косоокої
смерті чорнів продірявлений плащ...
Вимирало Село
– потопала в сльозах Україна,
І розгублене небо ковтало задушений плач.
Шаленів людомор – лютували нові яничари,
І старенька
Бабуся міняла Ікону на Сніп..
Над Полями
Святими замучені душі ячали,
І Дніпро
захлинувся у розпачі страчених Слів.
Палахкоче свіча Поминальної нині Молитви
І розгнуздана Пам’ять малює Історії слід...
