середа, 28 квітня 2021 р.

Сяйво Великодньої Писанки

Писанка, як символ весняного відродження природи, відома багатьом народам світу. Християни, які перейняли звичай писати писанки, побачили в них знак воскресіння й вічного життя. Писанка стала символом радості і всепрощення.

«Писанка – це неповторне багатство... Його треба берегти, як безцінний скарб! Нам слід пишатися ним перед усім світом».                                                                                                                                                                          О. Довженко                                                                                                                                

-Писала мати писанки

Під образами у світлиці,

 З її щасливої руки

 Злітали писані жар-птиці,

Понад смерекові верхи

Летіли птиці на околі,

Та й сіли писані птахи

На рушничок моєї долі…

Про походження писанок у народі існує безліч легенд.

А ви читали?

…Перші писанки писала Мати Божа. Як Ісус був маленький, то любив гратися писанками. Мати Божа писала писанки йому золотою кисткою.  Як Христа взяли на муки, Мати Божа писала їх поночі, але писанки виходили дуже гарні, бо Мати Божа, пишучи їх, плакала, сльози її котилися з очей і де слізка на писанку капнула, там зробилася цяточка, тому-то і досі на писанках мистці ставлять цяточки.

…Писанки вперше з'явилися як дяка доброму чоловікові. Коли Спаситель ніс хреста на гору Голгофу, то стрів чоловіка, що саме ніс яйця в кошику до Єрусалима на продаж. Чоловік бачив, як тяжко Ісусові нести хрест, поставив свій кошик у рові при дорозі, а сам кинувся помагати Спасителеві. Ішли вони й разом несли хреста аж на Голгофу. Коли ж Ісуса вже розіп'яли, пригадав той чоловік за свій кошик, та й повернувся на те місце, де його поставив. Приходить, дивиться, а в кошику всі яйця — пописані та й пофарбовані. Не поніс він їх більше продавати, а повернувся додому та й тримав як пам'ятку, бо мав те чудо за дяку від Христа за те, що допоміг нести хрест. Від того й пішло фарбування та писання яєць на Великдень.

…За однією із цих легенд, краплі крові Розп’ятого, упавши на землю, стали схожі на курячі яйця і зробилися твердими, як каміння. Гарячі сльози Богоматері, котра плакала біля підніжжя Хреста, упали на ці криваво-червоні яйця і залишили на них сліди у формі узорів. Коли Христос був знятий з хреста і покладений до гробу, вірячи зібрали його сльози і поділили між собою. А коли пронеслася серед них радісна звістка про Воскресіння, вони вітали одне одного – «Христос воскрес!» - і при цьому передавали з рук у руки Христові сльози. Після Воскресіння звичай цей зберігався у перших християн, сльози-яйця були предметом радісного дару в день світлого Воскресіння.

…Ісус Христос ходив зі св. Петром по землі, то вони проходили через одне село, а там юдеї були. Побачили вони Христа, та й почали камінням та грудками шпурляти в Нього. І як торкнеться камінь Ісусової одежі — зробиться з того каменя писанка, а як торкнеться грудка, то перетвориться на крашанку. Св. Петро позбирав усе те до кишені, а пізніше людям роздав. З того й пішов звичай готувати писанки та крашанки до Великодня.

…Як Юда зрадив Ісуса й повернувся додому, мати прийняла його вареними яйцями та й почала картати за його вчинок. При тому казала: "Ти продав свого Пана, а він тим часом воскресне". На це Юда засміявся й відповів: "Мій Пан тоді воскресне, як з тих яєць вилізуть курчата". Та ледве це вимовив, як з варених яєць справді вибігли курчата.

…Жиди та всякі недовірки спокушали Христа, як Він ішов на страждання. Набрали в пелену камінців і спитали Спасителя: «Що в пелені?» — Христос каже: «Крашене і писане!» Вони відкрили пелену, щоб посміятися, а там справді — крашанки та писанки.

…Невдовзі після свого Воскресіння Христос переміг диявола й закував його дванадцятьма залізними ланцюгами в підземеллі під Голгофою, за дванадцятьма залізними дверми, котрі замкнено на дванадцять залізних замків. Але нечистий іще має силу, день і ніч він рветься на волю, розгриз уже одинадцять залізних замків і злизав одинадцять залізних дверей. Ще мить — і впаде остання, дванадцята перепона. Вирветься тоді диявол на білий світ, і настане світові кінець. Але саме в цю мить дзвонять у церкві дзвони, люди вітаються словами "Христос воскрес!" і обдаровують одне одного писанками. Тоді враз поновлюються всі окови на нечистому, всі двері й замки. Отож сидіти там, за ними дияволу довіку — поки люди на землі писатимуть писанки й вітатимуть одне одного з Великоднем.

Мудрі представники старшого покоління кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки". Тільки велика любов може творити такі дива гармонії та уяви. Кожна писанка — це окремий світ. Тут і небо із зорями, й вода з рибами, і древо життя з оленями й птахами, й засіяне поле, і триверхі церкви — усе це вимальовано в певному порядку для того, щоб підтримувати лад та рівновагу в світі…

Кожен орнаментальний мотив і колір — це ніби окрема літера абетки. Поєднуючись на писанках, ці "літери" творять послання, охоронну молитву за того, кому призначений оберіг. Різні місцевості України мають свої особливі орнаменти й кольори, так само, як говірки й діалекти. Проте загалом мова українських писанок - спільна.



понеділок, 26 квітня 2021 р.

З книжкової полички бібліотеки!

 

Алан і Барбара Пізи, експерти в галузі комунікації, дослідники мови рухів тіла й автори багатьох всесвітньовідомих бестселерів, навчать вас читати думки, передбачати наміри оточуючих по їхнім жестам, міміці та позам. 

Здобуті у цій книзі знання та навички допомагатимуть вам за будь-яких обставин почуватися впевнено і невимушено, оскільки ви знатимете, що насправді думають чи мають на меті ваші співрозмовники. 

Вивчайте мову рухів тіла, і ви неодмінно досягнете успіху в особистому, дружньому і діловому спілкуванні, під час прийняття важливих рішень.

Бібліотекар радить прочитати!


пʼятниця, 23 квітня 2021 р.

Великодній сувенір!

 В бібліотеці відбулась презентація Великодніх листівок учнів Мистецької школи Тернопільського мистецького фахового коледжу ім. Соломії Крушельницької (викладач Федорів Богдан Михайлович).








четвер, 22 квітня 2021 р.

Толока по вул. Миру, 4а.

 Працівники Центральної дитячої бібліотеки та бібліотеки – філії №2 для дорослих (по вул. Миру, 4а), долучилися до двомісячника благоустрою у підтримку проекту «Озеленення України». Провели толоку, здійснили  впорядкування прилеглих територій, висаджували кущі калини.











ZOOM - конференція : "Протидія насильству"

 Бібліотека, як соціально – інформаційний заклад, в процесі своєї діяльності, інформує користувачів про їх громадянські, соціальні гарантії. Правовому вихованню учнівської молоді сприяють заходи, які ми проводимо  за допомогою спеціалістів різних інстанцій соціального захисту, правознавців.

В бібліотеці – філії №2 для дорослих відбулась надзвичайно важлива і актуальна  ZOOM – конференція «Протидія насильству»( для учнів 7-х класів школи – ліцею ім. Й. Сліпого) від працівників Регіонального Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Тернопільській області. Висловлюємо щиру вдячність команді професіоналів – Директору РЦ з надання БВПД Ірині Хондогій, комунікатору РЦ з надання БВПД Володимиру Карому, фахівцю РЦ з надання БВПД Оксані Тимчишин за якісне, доступне та захопливе навчання! Бажаємо нових звершень, здійснення всіх задумів! Сподіваємось на подальшу співпрацю!

 







«Чорнобильська трагедія – пам`ять України» - 35 років

Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять,
За скоєний гріх розіп’ята живцем,
Прип’ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
І тихо ступає життя у полин,
І лине Чорнобильський дзвін...

                   Малиновий дзвін, Анна Багряна

26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце, на долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Потужний циклон проніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії. Аварія призвела до непоправних медичних, економічних і соціальних і гуманітарних наслідків. За екологічними наслідками аварія переросла у планетарну катастрофу : радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи. Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня. Злочинні дії влади щодо приховування інформації поглибили непоправні негативні наслідки аварії.

  • 1977 року запустили перший блок Чорнобильської АЕС.
  • 2 роки пропрацював четвертий енергоблок ЧАЕС.
  • 2 дні світ нічого не знав про аварію.
  • 30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху.
  • 500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів.
  • 8,5 мільйонів жителів  в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення.
  • 90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця літа 1986 року.
  • Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали.
  • 2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона людей забруднено радіоактивними нуклідами.
  • 200 тисяч квадратних кілометрів – на таку територію поширилася дія радіації. Із них 52 тисячі квадратних кілометрів – сільськогосподарські землі.
  • 10 днів – тривав викид активності із пошкодженого реактора на рівні десятків мільйонів кюрі на добу, після чого знизився у тисячі разів.
  • 11 тонн ядерного палива було викинуто в атмосферу внаслідок аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС.
  • 400 видів тварин, птахів і риб, 1200 видів флори продовжують існувати в “зоні відчуження”, де через істотне та катастрофічне забруднення повітря, ґрунтів і вод заборонено проживати людям.
  • 15 грудня 2000 року – Чорнобильську атомну електростанцію зупинено повністю.
  • В 2016 року  завершили насування арки над 4-м енергоблоком.



 

 

 

вівторок, 20 квітня 2021 р.

З книжкової полички бібліотеки!

 
Бріджит Квінн «Неймовірні. 15 жінок, які творили мистецтво та історію».

Захопливо, дотепно, а часом і доволі в’їдливо, американська дослідниця історії мистецтва Бріджит Квінн оповідає про життя і творчість 15 неймовірних художниць і мисткинь із різних країн та епох – від XVII століття і дотепер. Це повчальна і вельми цікава книжка, доповнена репродукціями робіт, а також сучасними портретами героїнь розповідей, які створила надзвичайно популярна американська ілюстраторка Ліза Конгдон.

Книжка буде цікавою любителям історії, мистецтва та найширшому колу читачів.                      

Бібліотекар радить прочитати!


понеділок, 19 квітня 2021 р.

З книжкової полички бібліотеки!

 

Тетяна Сидоренко «Ольга, дружина Пікассо».

Відома українська письменниця Тетяна Сидоренко, член Національної спілки письменників України, вперше в світовій літературі об`єктивно змалювала образ знаменитої танцівниці, своєї землячки Ольги Хохлової, відновивши цим історичну справедливість. Більше століття її, українку з древнього Ніжина – колишнього центру козацького полку Гетьманщини, називали «русской женой» генія живопису, його «русской музой». Нарешті, авторка дає можливість читачам пізнати правду… І тепер всесвітньовідома майстриня балету стала відома в рідному домі, де вона ще знайде гідне їй пошанування…

Повість «Ольга, дружина Пікассо» — перша в Україні художня книга про її сімейне життя з художником, яке тривало 18 років. Окрім головних персонажів - складні й цікаві постаті найближчого мистецького оточення Пабло і Ольги. Це  С. Дяґілєв, І. Стравинський, Ж. Кокто, А. Матісс, Г. Апполінер, Л. Араґон… А вдало винайдена форма інтерв’ю надає повісті відчуття безпосереднього спілкування з головними персонажами твору.

Бібліотекар радить прочитати!


пʼятниця, 16 квітня 2021 р.

З книжкової полички бібліотеки!

 

Кейт Феррацці «Ваш надійний тил. Як налагодити зв`язки, що приведуть до успіху».

Від автора бестселера «Ніколи не їжте наодинці».

Великої мети важко досягнути самотужки. Саме тому варто оточувати себе людьми, що стануть вашим надійним тилом на  шляху до  самореалізації. Завдяки крутим та  дієвим порадам від Кейта Феррацці ви зможете згуртувати навколо себе друзів - мотиваторів і однодумців, що сприятиме швидкій та ефективній реалізації поставлених цілей. Як будувати міцні та щирі стосунки з важливими людьми? Як позбутися звичок, що заважають вашому розвитку? Як прискорити зміни? Як оточити себе тими, хто для вас небайдужий? Кейт Феррацці відповідає на ці та багато інших питань у неперевершено легкій манері публічного виступу.

Бібліотекар радить прочитати!


З книжкової полички бібліотеки!

 

Тимо Айраксинен «Щастя».

Таке звичне на перший погляд поняття, як «щастя», якщо зазирнути глибше, видається не надто й простим… Кожен, хто наважиться з’ясувати його зміст, ризикує опинитися в глухому куті парадоксів. Дороговказом на шляху розв’язання цієї проблеми стане книжка фінського філософа Тимо Айраксинена з майже однойменною назвою. Людина – це машина, змайстрована для пошуку щастя, нічого іншого вона по суті своїй і не вміє. Усі людські дії можна розцінювати як пошуки щастя. Чи належить насолода до теми щастя? Чи щастя – питання етики і добрі й доброчесні люди – щасливі? А суспільство? Чи живемо ми в країні щастя? Відповіді на ці та безліч подібних запитань містяться в цій книжці.

З книжкової полички бібліотеки!

 

Таня П`янкова «Чужі гріхи».

Перед самим Великоднем на полі трагічно гине вагітна Гапія, залишаючи після себе велику таємницю свого серця. Її убита горем мати хоче покарати того, хто ії  занапастив...


Лише сорок днів ходить душа світом, перед тим як відлетіти у вічний вирій. Чи вистачить цього часу живим, щоб розплутати клубок спогадів, дивних збігів, таємниць і розірвати прокляття? Чи спокутує кожен із них свої та чужі гріхи?..


Бібліотекар радить прочитати!

Сяйво Великодньої Писанки

Писанка, як символ весняного відродження природи, відома багатьом народам світу. Християни, які перейняли звичай писати писанки, побачили в ...