Замальовка Словом

Етюди настрою від Тернопільських письменників

Богдан Мельничук

Дзвенять сніги мільйоном струн до Бога,

До неба стрімко – стовбури димів,

І також в гору простяглась дорога,

З духовних складена слідів.

На розпростертій длані свято – білій,

Де сосни – свічі, з Богом ми удвох.

Слова молитви – юні й посивілі…

Село. Різдво.

 Володимир Кравчук

Чому не спиш, майбутній вірше?

Твій погляд слів - як і колись...

У сон тягучий ти не віриш.

На плівці ночі проявись.

Важкі повіки, мов спокута,

Неточні рими - на краю.

У підсвідомо-впертім: Бути...

Тебе, нарешті, впізнаю.

 Олег Герман

Стрічаю рік в обіймах самоти.

Холодну темінь черпаю руками,

щоби тепла хоч крихту віднайти.

Нема... Зима…

Розтрачене роками

перехололо, згасло у душі.

До півночі години дві, не більше.

Безмовні парафрази залишив

останній вогник.

Відчуваю біль ще

який і досі не зав’яз, не зник

та і навряд чи зникне –

совість плаче.

Я перед нею винен.

Знову рік

минув, пробіг, а я і не побачив.

…Хрумкочуть кроки,

хоч ніхто не йде.

У сурми тихо ангели заграли,

а на село легенько сніг паде,

як новорічні сповіді хорали.

 Олександр Смик

Якою мовою говорять у раю

Питав я серцевиночку свою

Питав того хто долю напророчив

І ту яка дивилась мені в очі

І відповідь була – це мова серця

Вона одна відлунням озоветься

Якими б не були шалені дні

Час братися за справи неземні.

 Ольга Атаманчук

Чи, зимо, станеш мені ти розрадою?

Щоб світлом срібним – усі думки?

Сніжинки падають, падають, падають…

Скриплять дерева й старі хвіртки.

А завтра? Завтра – нікому не знати що,

(Бо так хурделить оте життя),

Та, зимо, знаєш: як тепло і затишно,

Коли Різдво й за столом сім’я!

Проблиснув місяць з-за хмари копійкою,

І люльку знов димар закурив.

Тихенько вечір озвався щедрівкою.

…Це все – зима й, може, трішки див.

 Ольга Кміт

Віра зростає з найбільших глибин зневіри:

Для звуку потрібна тиша, для світла темінь.

І словами зі світла зашиєш у серці діри,

Що вони позостались раніше від слів даремних.

І зростає знання з найбільших глибин невідань,

Пробудження - з снів, розуміння з усіх ілюзій

І віра зростаєіз самих глибин зневіри

Для того, щоб знову бути на злетній смузі.

 Любов Малецька

Усе, що маєм, тягнем споконвіку.

Складаємо в шкатулку біжутерію.

Статистика: живе хтось дуже мілко,

Комусь замало навіть є імперії.

Хтось, аби вижити, вдається до жебрацтва,

Хтось закуповує усю наземну сушу.

Та краще вік не бачити багатства,

 Аніж придбати безпорадну душу.

 Зоряна Замкова

Вже час – давніше давнини.

В лампадках гасових згоряють

Ці міражі самотини-

Колись утраченого Раю.

Ілюзія – із міфів міст-

Кліше словесним налипає.

Цей світ уже створив ремікс

З пісень утраченого Раю.

В колисці доля ситих спить,

А наша – ноги добиває.

І хто коли кого навчить,

І хто коли кого згадає

Піснями втраченого Раю?

 Тамара Гнатович

Файне обтрушує сніг

Закодовані нинішні зими,

Холод нишком присів у теплі...

Наш Тернопіль в замрії, без гриму

Вимальовує долі щаблі.

У задумі безкрайого неба

Лебедить казку красень-ставок,

Де вітрами нескорені верби

Гріють в крилах останній листок.

У відкритих долонях фонтанів

Заховалися зграйки краплин...

Будять дзвони ще заспаний ранок,

Повідають про вічності плин.

Ліхтарі заколисують ночі,

Тротуари притишують біг...

Відкриває вже зимонька очі...

Файне місто обтрушує сніг.

 Марія Гуменюк

Падає сніг. У тиші мріє зимовий сад

Віком , що не відпише і не поверне назад,

Цвітом, що вдягне квітень, роєм невтомних бджіл,

Мовою про кохання, де шелестіння крил

Радісного у весняну грозу,

Часом не швидкоплинним, де головною суть

Є у житті правдива, а не сумні вітри…

Падає сніг, як мливо, зсипане кимось згори…

 Леся Любарська

Різдво... Йордан... Там Стрітення... й весна...

Ще рік один додався в нашій долі.

Ялиночку розберемо поволі,

О, як же серце тішила вона...

Минає все... І грішне, і святе...

Чекаємо у січні теплу зливу,

А в липні хочем зимоньку примхливу.

Ніхто цю коловерть не розірве...

 Олександра Кара

Життя і Слово житимуть довіку,

Поки Господь призначив вік Планеті.

У добрім Слові все шукую ліку,

О моє щастя…озовися, де ти?

Коли ж бо зле, то слово все розрадить,

Напоїть всіх цілющою росою.

І пісня та до Раю допровадить,

Бо ті слова лягають в серце моє.

 

 

 

Рекомендаційний список літератури

«ТОП-5 чоловічих романів».

        1.Дія цього авантюрного історичного роману відбувається на початку XІX століття у багатьох країнах Європи. Він про загадкову "людину в п'яти масках". Цей грабіжник виринає нізвідки й зникає в нікуди. Він з'являється на зібраннях аристократів Польщі, України, Німеччини, Трансільванії, наводить жах на присутніх та здійснює добре сплановані зухвалі пограбування. Аж раптом якийсь сміливець зриває з нього маску...

2.Успішний програміст, що спеціалізується на ботах, погоджується на роботу в Чілі. Але замість обіцяних тисяч доларів він дістає смертельні пригоди. Боти, яких йому треба зупинити, це нанороботи, що вирвалися з-під контролю, їм до вподоби смак людської плоті...

3.Герой роману «Вовчий місяць», колишній вчитель історії, під Новий рік в глушині українських лісів відкопує унікальну знахідку. В цей же час один з найвпливовіших магнатів Південної Америки таємно вирушає в Україну, де на момент його приїзду скоєно кривавий резонансний злочин – масовий розстріл людей. Не пов’язані, на перший погляд, між собою події стають основою карколомного сюжету, де головний герой змушений протистояти цілому світу. Проти нього безжальна корумпована система, готова в будь-який момент знищити непокірну людину, яка, ніби скабка на гладенькій дошці, заважає усім. Чи можливо перемогти в такій ситуації?

Герої книжок Олексія Волкова завжди борються до останнього, а читачу пропонується пережити ще одну непересічну гостросюжетну історію, яку майстерно змоделював неперевершений маєстро українського детективу. Імена героїв та назви міст вигадані. Будь-який збіг з реальними подіями є випадковим.
Рукопис роману нагороджено Спецвідзнакою Міжнародного літературного конкурсу «Гранд-Коронація слова – 2015».

4.Книга продовжує розпочату автором у романі «Пікнік на льоду» розповідь про долю журналіста Віктора Золотарьова. Рятуючись від смерті в Антарктиді або беручи участь у передвиборчій кампанії в Києві, переживаючи жахи «добровільного» чеченського полону, він усвідомлює справедливість народженого самим життям Закону равлика: без власного будиночка, даху, ти, як равлик без мушлі, — безпорадний слимак. І будь-хто, мимохідь, може просто тебе розчавити «носаком модної тупоносої туфлі»...

5.Їм закидають масові вбивства вчителів. Бандерівцям місце в ГУЛАГу, де вони… можуть бути корисними. Замість скніти в таборах, ватажок повстанців Данило Червоний наводить там лад! І нехай він планує втечу, йому єдиному до снаги підкорити своїй волі ув’язнених. Як це було, розкажуть три свідки, три запеклих вороги Данила: міліціонер, чекіст і в’язень-червоноармієць. Не шукайте Червоного ані серед живих, ані серед мертвих, шукайте серед овіяних легендою!

Рекомендаційний список літератури 

«ТОП-5 жіночих романів»

В романі розкрито непросту долю кількох поколінь однієї родини, зокрема акцентовано на спробі доньки вирватись із рутинного, сімейного кола, щоб не повторити долю матері... Тож письменниця пропонує читачам зануритися в життя без прикрас, можливо, через призму чужих помилок зрозуміти власні проблеми. Авторка особливо рекомендує цей твір молодим, які через психологічне насилля, через непорозуміння з батьками квапляться покинути домівку. Часто за помилку в юності їм доводиться розплачуватись усе життя… Роман спонукає до глибоких роздумів. Розрахований на широке коло читачів. Розчарованих не буде.

Олеся рано стала сиротою. Листи — ось і все, що лишилося їй від мами. Дівчинка живе лише цими листами. Тільки вони і подруга Карина допомагають Олесі пережити труднощі: пияцтво батька, жорстокість мачухи, ненависть зведеного брата. Одного разу Олеся приїздить із Кариною до Сєвєродонецька і там зустрічає Ігоря. Два серця єднаються в танці кохання. Але настає буремний 2014 рік, Ігор йде добровольцем в АТО... Чи зустрінуться закохані знову? Доля наготувала їм випробування часом та відстанню. Та справжнє кохання здатне подолати все…

    Мирослава — західнячка. Арсен — зі Східної України. Вони дуже різні, і стосунки їхні складаються непросто, та кохання, що долає всі перепони, поєднало їхні долі. Однак на заваді щастю молодят стало минуле. Бабуся Мирослави Ксеня і досі пам’ятає того енкавеесівця, через якого загинула її подруга Марічка. І ось через стільки років виявляється, що його онук — коханий Мирослави. Василь усе життя не може пробачити собі того, що зробив «на благо радянської батьківщини». Як і забути, що на його очах розстріляли єдиного друга за любов до «бандерівки». Закляті вороги та їхні онуки. І кохання, яке не знає часу і кордонів…

 Багато років тому Вероніка пообіцяла подрузі, яка помирала, що не залишить її новонароджених малюків, Тимура і Діану. Але обіцянки не виконала… Сплинули роки. Її єдиний син став наркоманом. Що це, кара за помилки минулого? Як урятувати сина? І чи можна спокутувати провину перед покинутими дітьми?

Ірина й Олексій зустрічались уже понад рік та мріяли про щасливе майбутнє разом. А потім Ірина отримала записку, в якій хлопець зізнався, що покохав іншу. Одруження Олексія з красунею Юлею стало несподіванкою для всіх, хто їх знав.

Та шлюб, окроплений чужими сльозами, не став щасливим. Місцеву «Барбі» не задовольняло життя в маленькому раю, що його намагався створити чоловік, вона прагнула реалізуватись як особистість.

Одного дня Юля разом із сином тікає з іншим чоловіком до Іспанії. Ця зрада розбиває серце Олексія, він пригадує, як колись вчинив з Іриною. Чи можна виправити помилки минулого та віднайти щастя?

Рекомеднуємо

Рекомендаційний список літератури:

"У горі та радості: яскраві книги про родину та сімейні стосунки"

Є одне слово, у яке ми вкладаємо так багато сенсів. Когось воно зігріває та наповнює серце любов'ю, когось «жалить» безліччю болючих питань та спогадів. Родина. Так, усі ці батьки і діти, бабусі та тітки, брати й племінники. Люди, з якими ми сміємося і плачемо, радіємо і сваримося, а дуже часто і зберігаємо таємниці. Сім'я – невичерпне джерело історій, іноді щасливих і світлих, іноді моторошних та сумних. Сьогодні поговоримо по книги, у яких важливу, а подекуди і головну роль грають родини.

«Вбити пересмішника» Гарпер Лі

Довіра і чесність понад усе.

 Історію подій у маленькому американському містечку розповідає дівчинка – шестирічна Джин Луїза Фінч. На першому плані історії – щасливе дитинство героїні, ігри з братом і другом, на другому, як величезна хмара над дитячою безтурботністю, – судовий процес над темношкірим чоловіком, якого у суді захищає батько Джин. Поки троє дітей фантазують щодо свого загадкового сусіда, батько, чесна й благородна людина, береться за завідомо програшну справу.

Виховна історія про маленьку, але чесну сім'ю. Про звичайного чоловіка, батька, який стає зразком моралі; про дітей, що на власні очі спостерігають переломну епоху, коли страшні людські якості поступово відходять у минуле.

«Мій дідусь був черешнею» Анджели Нанетті 

Почнемо з дитячої історії, що ставить дорослі питання. 

 Тоніно має дідусів і бабусь, одні живуть в місті, а інші – у селі. Міськими розвагами хлопчика не здивуєш, інша справа – забави на природі! Бабуся Теодолінда готує найкращі у світі смаколики, а дідусь Оттавіано садить дерева і розводить птахів. Маленька, але дуже велика серцем сім'я. Їхнє життя мало чим відрізняється від життя інших людей. Повсякденні радощі змінює велике горе, а слідом за ним – нові теплі моменти. 

Тоніно розповідає історію своєї родини та у черговий раз нагадує, як важливо цінувати тих, хто поруч. Ця книга викличе посмішку і смуток, тепло у душі й сльозу, а головне – спогади, найсвітліші і найпрекрасніші. «Мій дідусь був вишнею» – історія, близька кожному, як спогад про канікули в селі, бабусині пиріжки і посмішку дідуся…

 «Маленька книжка про любов» Ульфа Старка 

Коли дива трапляються. 

 Незабаром Різдво, і маленький Фред у приємному передчутті. Як і всі діти, він загадує бажання, мріє про диво і чекає на свято. Але свято Фреда буде не таким, як ми це уявляємо: він має проблеми у школі, грошей в сім'ї ледь вистачить на звичайний обід, і тато не привітає, адже він на війні. А ще перед хлопчиком стоїть серйозне завдання – зізнатися дівчині у своїй симпатії. 

Добра і атмосферна історія про мрії, надію і віру. Про родинне тепло та про те, що у будь-якій ситуації знайдеться місце для маленького дива.

«Літня книжка» Туве Янссон 

Літо нашого дитинства.  

 Дівчинка Софія проводить літо з батьком і бабусею на острові. Батько постійно зайнятий, але це не біда – прогулянки та розмови з бабусею допомагають насолоджуватися літом. І жодних вам городів, прання і хатніх справ. Софія з бабусею гуляють у лісі, купаються в озерах, будують свою Венецію і проводять час, як дві подружки. Добра і світла історія має свій темний бік: Софія втратила маму і намагається навчитися з цим жити. І бабуся буде завжди поруч, щоб відповісти, допомогти і відволіктися. 

 «Соловей» Крістін Генни 

За настроєм – протилежна попереднім книгам, але дуже важлива історія, що глибоко зачіпає. 

 

 1939 рік, Франція. Дві сестри: В’ян – щаслива дружина і мати, яка створює своє затишне сімейне гніздечко, й Ізабель, норовлива і бунтівна дівчина, яка знову збігає з чергової школи. Кожна з них мріє про своє майбутнє, але у війни свої плани... Обставини розділять дівчат, змусивши кожну йти складною дорогою, вести власну битву. 

Про материнство, сестринську любов, патріотизм, ненависть, милосердя та співчуття. Про неймовірних жінок, відважних і сильних. Про страшну трагедію людства на прикладі життя однієї родини.

 «Велика маленька брехня» Ліян Моріарті

А ось тут починаються скелети у шафі...  

Меделін – впевнена у собі, досвідчена жінка, мати трьох дітей. Селеста – красуня, дружина успішного і багатого чоловіка, мати чудових хлопчаків-близнюків. Джейн – молода мати-одиначка, новенька у місті. Що пов’яже долі цих трьох жінок? Які секрети ховає кожна з родин? Книга триматиме у напрузі до останнього рядка, змушуватиме сміятися і плакати, співпереживати та не розуміти. 

Твір про те, що може ховатися за зовнішнім лоском. «Велика маленька брехня» говорить про безліч болючих питань сучасного суспільства: життя матері одиначки та домашнє насильство, зради чи стосунки з дітьми-підлітками… Усі ці теми нашаровуються одна на одну як сніговий ком, переплітаються між собою, доки не вибухнуть у кінці. Книга змушує думати та вчитися, як не треба. 

 «Смажені зелені помідори в кафе"Зупинка"» Фенні Флегг

Наостанок - готуйтеся, буде дуже тепло і затишно. 

 1985 рік, Алабама. Домогосподарка Евелін Коуч змушена проводити вільний час у будинку для літніх людей – відвідувати свою свекруху. Там Евелін знайомиться з ще однією мешканкою будинку, і старенька Нінні Тредгуд відразу ж «падає на вухо» Коуч, розповідаючи їй про своє життя у маленькому містечку 20-х років. З ввічливості Евелін уважно слухає історію нової подруги і навіть не помічає, як сімейство Тредгуд і кафе «Зупинка» стають для неї чимось важливим і рідним. 

Світла історія про прекрасну родину, де любов і совість важливіші, ніж забобони, стереотипи, колір шкіри і навіть життя. Персонажі зображені настільки реалістично, ніби ти особисто їх знаєш, а роман залишає по собі найтепліші емоції. А ще – рецепт фірмових смажених зелених помідорів :)