ЗУСТРІЧ З ПИСЬМЕННИЦЕЮ

Бліц – опитування відомих людей м. Тернополя.

1. Прізвище, ініціали.                                             

Любарська Леся Михайлівна.

2. Перша казка Вашого дитинства?

«Синя борода».

3. Як рано (в якому віці) почали писати самі?

Писати почала у 10-ти річному віці.

4. Книга, яку Ви зараз читаєте?

Зараз не читаю жодну книжку через постійну працю над власними.

5. До якого твору повертаєтеся неодноразово, що перечитуєте?

Іноді повертаюсь до книжки Валерія Герасимчука «Оббиті пелюстки».

6. Що легше: писати (творити) чи читати?

Для мене легше писати. Задоволення неймовірне.

7. Що бракує сучасним бібліотекам? Який формат Ви би запропонували?

Хотілося б, щоб кожна бібліотека мала звукове забезпечення, проектор і все до комплекту.

8. На Вашу думку, що переможе: книга у паперовому друці чи електронний варіант?

Важко сказати, сучасність змінює світ. Та хочеться вірити, що таки книга у паперовому друці буде жити мимо всяких технічних висот.

9. Що порадите прочитати нашим читачам?

Хочеться, щоб люди більше читали правдиву нашу історію, знали своїх героїв, а, головне, щоб вчились виховувати своїх дітей виключно через любов.

10. Над чим працюєте зараз?

Завершила книжечку до 5-ти річчя свого внучка Лук»янчика «Вишиванка для Лук»янка». Доупорядковую власну книжку ліричних віршів, а також завершую поему у віршах, присвячену Богдану Лепкому. Паралельно пишу сценарії до концертів, які, я впевнена, скоро знову збиратимуть залу вдячних слухачів рідного слова.

Бонус для наших читачів: уривок власних улюблених творів, віршів тощо.

ЯК СПІВАТИ МЕНІ

Як співати мені,

 Коли плаче моя Україна?

 Я не можу розрадить

І не можу нічим помогти.

І здається не раз,

 Що я — наймичка,

 я — Катерина.

Опускаються руки.

Та це тимчасово.

Прости!

Рідна земле, пробач,

 Досі правлять парадом чужинці,

І вигострює ікла

Антихриста вірний слуга.

Як докупи зібрать

Нашу міць по зернині й краплинці,

 Як сказати усім,

Що ми — нація, а не юрба.

Я зберу у кулак 
Кожен нерв, що болить до знемоги.

На весь світ заволає

Голос той, що у мені кипить.

 Підіймаюся знов,

Хоча кидають голки під ноги,

І веде мене в бій 
Кущ калини, що кров”ю горить.

Вишиття, мов доля

 Вишиття, мов доля, потопає в квітах,

 Рушничок на щастя зберігайте, діти.

 І обруси красні, сорочки чудові –

Символ України, миру і любові.

Хрестики тужливі у шиття вкрадались,

 Як країна наша сльозами вмивалась.

 І сьогодні рідна Україна-Ненька

В кольори вкладає хрестики чорненькі.

Та калини цвітом й ружами садочку

Зацвітуть барвисто рушники й сорочки.

І квітками сонця, і житами поля

Зацвіте над світом українська доля.

Любити жінку

Ну як же не любити жінку,

В якої зубки, мов перлинки,

Рум'яні щічки, зорі-очі,

Яка все голову морочить.

Злилось в якій все воєдино:

І святість, і гріхи полинні.

Яка тебе чекає вдома,

Твої приймає радість й втому.

Яка красива, нездоланна,

Така уперта ніжна панна.

Тоді вона така буває,

Як знає, що її кохають!

Аромат любові

Вдихаю аромат медовий

У кожнім дотику, у слові,

У кожнім подиху квітковім

Розлився аромат любові.

Він як бальзам на спраглу душу,

Всі негаразди мої сушить.

Усі рубці минулі гоїть

Той дивний аромат любові.