«Лісова пісня» — справжній літературний шедевр, віршована п'єса в трьох діях видатної вітчизняної поетеси Лесі Українки. Її творчість є великим скарбом не тільки української, а й усієї світової культури. Твір написаний в 1911 році у місті Кутаїсі і є одним з перших прообразів фентезі в українській літературі.
«Писала я її дуже
недовго, 10–12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний
настрій, але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам'яті»… Далі
я заходилася її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше
часу, ніж саме писання, – от тільки вчора скінчила сю мороку, і тепер чогось
мені шия і плечі болять, наче я мішки носила…»
За словами М. Стельмаха, «колискою самобутньої
поезії й драматургії Лесі Українки були зелені низинні ліси Волині, розвоєм її
поезії і драматургії стала вся наша планета сподівань, бо до верхів'я людського
духу сягнуло нетлінне слово творця!» Драма-феєрія «Лісова пісня» – це гімн природі та коханню,
чистоті і красі… Лісова
Мавка, яка є втіленням усіх прекрасних рис і
почуттів людини, закохується
у простого сільського хлопця Лукаша. Він теж обожнює її, незважаючи на те, що вона
– істота лісова, і до його реального світу не має жодного стосунку… Письменниця майстерно втілила у її образі власні мрії про кохання та вірність.
Твір залишається актуальним та популярним і
зараз. Прочитавши його, неможливо залишитися байдужим. Він пробуджує в
нас найкращі почуття, мрії та сподівання. Спробуймо сприйняти Лесю Українку такою, якою вона була
насправді, пропустивши її твори через своє серце…
Немає коментарів:
Дописати коментар