середу, 28 квітня 2021 р.

Сяйво Великодньої Писанки

Писанка, як символ весняного відродження природи, відома багатьом народам світу. Християни, які перейняли звичай писати писанки, побачили в них знак воскресіння й вічного життя. Писанка стала символом радості і всепрощення.

«Писанка – це неповторне багатство... Його треба берегти, як безцінний скарб! Нам слід пишатися ним перед усім світом».                                                                                                                                                                          О. Довженко                                                                                                                                

-Писала мати писанки

Під образами у світлиці,

 З її щасливої руки

 Злітали писані жар-птиці,

Понад смерекові верхи

Летіли птиці на околі,

Та й сіли писані птахи

На рушничок моєї долі…

Про походження писанок у народі існує безліч легенд.

А ви читали?

…Перші писанки писала Мати Божа. Як Ісус був маленький, то любив гратися писанками. Мати Божа писала писанки йому золотою кисткою.  Як Христа взяли на муки, Мати Божа писала їх поночі, але писанки виходили дуже гарні, бо Мати Божа, пишучи їх, плакала, сльози її котилися з очей і де слізка на писанку капнула, там зробилася цяточка, тому-то і досі на писанках мистці ставлять цяточки.

…Писанки вперше з'явилися як дяка доброму чоловікові. Коли Спаситель ніс хреста на гору Голгофу, то стрів чоловіка, що саме ніс яйця в кошику до Єрусалима на продаж. Чоловік бачив, як тяжко Ісусові нести хрест, поставив свій кошик у рові при дорозі, а сам кинувся помагати Спасителеві. Ішли вони й разом несли хреста аж на Голгофу. Коли ж Ісуса вже розіп'яли, пригадав той чоловік за свій кошик, та й повернувся на те місце, де його поставив. Приходить, дивиться, а в кошику всі яйця — пописані та й пофарбовані. Не поніс він їх більше продавати, а повернувся додому та й тримав як пам'ятку, бо мав те чудо за дяку від Христа за те, що допоміг нести хрест. Від того й пішло фарбування та писання яєць на Великдень.

…За однією із цих легенд, краплі крові Розп’ятого, упавши на землю, стали схожі на курячі яйця і зробилися твердими, як каміння. Гарячі сльози Богоматері, котра плакала біля підніжжя Хреста, упали на ці криваво-червоні яйця і залишили на них сліди у формі узорів. Коли Христос був знятий з хреста і покладений до гробу, вірячи зібрали його сльози і поділили між собою. А коли пронеслася серед них радісна звістка про Воскресіння, вони вітали одне одного – «Христос воскрес!» - і при цьому передавали з рук у руки Христові сльози. Після Воскресіння звичай цей зберігався у перших християн, сльози-яйця були предметом радісного дару в день світлого Воскресіння.

…Ісус Христос ходив зі св. Петром по землі, то вони проходили через одне село, а там юдеї були. Побачили вони Христа, та й почали камінням та грудками шпурляти в Нього. І як торкнеться камінь Ісусової одежі — зробиться з того каменя писанка, а як торкнеться грудка, то перетвориться на крашанку. Св. Петро позбирав усе те до кишені, а пізніше людям роздав. З того й пішов звичай готувати писанки та крашанки до Великодня.

…Як Юда зрадив Ісуса й повернувся додому, мати прийняла його вареними яйцями та й почала картати за його вчинок. При тому казала: "Ти продав свого Пана, а він тим часом воскресне". На це Юда засміявся й відповів: "Мій Пан тоді воскресне, як з тих яєць вилізуть курчата". Та ледве це вимовив, як з варених яєць справді вибігли курчата.

…Жиди та всякі недовірки спокушали Христа, як Він ішов на страждання. Набрали в пелену камінців і спитали Спасителя: «Що в пелені?» — Христос каже: «Крашене і писане!» Вони відкрили пелену, щоб посміятися, а там справді — крашанки та писанки.

…Невдовзі після свого Воскресіння Христос переміг диявола й закував його дванадцятьма залізними ланцюгами в підземеллі під Голгофою, за дванадцятьма залізними дверми, котрі замкнено на дванадцять залізних замків. Але нечистий іще має силу, день і ніч він рветься на волю, розгриз уже одинадцять залізних замків і злизав одинадцять залізних дверей. Ще мить — і впаде остання, дванадцята перепона. Вирветься тоді диявол на білий світ, і настане світові кінець. Але саме в цю мить дзвонять у церкві дзвони, люди вітаються словами "Христос воскрес!" і обдаровують одне одного писанками. Тоді враз поновлюються всі окови на нечистому, всі двері й замки. Отож сидіти там, за ними дияволу довіку — поки люди на землі писатимуть писанки й вітатимуть одне одного з Великоднем.

Мудрі представники старшого покоління кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки". Тільки велика любов може творити такі дива гармонії та уяви. Кожна писанка — це окремий світ. Тут і небо із зорями, й вода з рибами, і древо життя з оленями й птахами, й засіяне поле, і триверхі церкви — усе це вимальовано в певному порядку для того, щоб підтримувати лад та рівновагу в світі…

Кожен орнаментальний мотив і колір — це ніби окрема літера абетки. Поєднуючись на писанках, ці "літери" творять послання, охоронну молитву за того, кому призначений оберіг. Різні місцевості України мають свої особливі орнаменти й кольори, так само, як говірки й діалекти. Проте загалом мова українських писанок - спільна.



Немає коментарів:

Дописати коментар

Бібліотечний квARTал «Простір цікавого життя»

     Сьогодні в бібліотеці – Цікаво , Творчо , Позитивно !      Ці акценти набули яскравості завдяки   мобільній команді, яка регулярно прац...