«Володарює осінь золотава…»

Поетична онлайн – прогулянка з тернопільськими письменниками

Поштою осінньою відправлю

Подумки написані листи.

Може, вітер, а чи ти, журавлю,

Зможете усе ж їх віднести...

Тим думкам судилося літати,

Що позбулись прихистку зневір.

Навздогін уявні адресати

Назове покреслений папір.

          Володимир Кравчук

Це - осінь вже, панове, просто осінь...

Холодний дощ заслонить неба просинь.

Відлунням грім покотиться землею,

Торкнеться сумом і душі моєї.

Жара спаде так тихо й непомітно,

Забравши із собою запах літній.

Сухий листок впаде на мої коси,

Це - осінь вже, панове, просто осінь...

                                Леся Любарська

Школярик-вересень розправив плечі,

Погладив хмари, встав на повен зріст,

Прощально глянув на ключі лелечі

І... заходився фарбувати ліс.

Та раптом щось згадав в густій ліщині,

Зашурхотів до дідових грядок,

Щоб захистить бджолу, що в гарбузині

Нектар збирала з сонячних квіток.

       Тамара Гнатович збірка "Світло..."

Скулився час незримий,

Жадний любові,

Впали під ноги рими

Листям кленовим.

З’юрмилися, розбіглись,

Затанцювали,

Літерами на тілі

Нас написали.

Вирізали з контексту

Перше-останнє слово,

Падав листок, мов перстень,

В небо любові...

               Р.Обшарська

Перехрестили Літо…Відійшло

Крадеться осінь

Що ж ласкаво просимо

Між нами ще нічого не було

А вже лелеки звились над покосами

І почорніла зорана рілля

Червоне сонце проковтнуло марево

Лиш я і ти

Лиш ти і я

З бажаннями своїми позахмарними

А доля гралась картами Таро

Все бажане реальністю здавалося

Між снами ще нічого не було

Та так хотілося щоб

Що небуть та сталося.

                  Олександр Смик

З кимось осінь нашвидку перебігла скверик.

Залишила килими гостролистих див.

Сокорина гомонить голосом химерним.

“В палітурці року – піст” – пише днів курсив.

                                        Зоряна Замкова

 Я яблуком явлЕний

черленим, чепурним.

О, осене! О се не те,

що з ним

у музику пірнути,

в ноту "До",

на руки впасти,

як старе гніздо,

чи пісня

опісля

твого цілунку

з меду і трунку...

         Олег Герман

Вже вересень, а осінню й не пахне,

Зелений оксамит із трав дзвенить.

І сонце по осінньому не гасне,

А воду у Нічлаві золотить.

Копають в полі буряки цукрові,

Картопля за землею тужить звично.

Лиш в погляді чиїмсь, в котромусь слові

Щось вересневе вже дзвенить музично.

                              Ганна Костів – Гуска

Пахне осіннім полем,

Гливим димком струнить.

Ходить приручена доля,

Мов недокінчена мить.

У череп`янім дзбанку –

Рештки зелених мрій…

Краю боки у гранки,

Як обдарунок свій.

          Надія Тарасюк

Опадають пелюстки з осінніх клавіш.

Загартовується вечір, ніби сталь.

Осене із жовтими цитатами,

Осене з розкутістю в очах.

Осене, з кленовим жм`ятим листям,

Із дукатним місяцем вночі,

Ниточками сірими прошити

День прийдешній, прошу, не спіши.

Осене, аматорко таланту,

З хусточкою золота в руці,

Осене, послухай забаганку:

В марганці пелюстку залиши.

                   Любов Малецька

Осінь надворі. Осінь.

Голі дерева зовсім.

А Україна в тривозі.

Осінь, кохана. Осінь…

Осінь надворі . Осінь…

В полі отави косять,

А циганчата ще босі.

Осінь, мій друже. Осінь…

Осінь надворі. Осінь.

Згадка про змову в Форосі.

Квітка надій на морозі.

Осінь, матусю. Осінь…

              Василь Дерій