Палахкоче свіча Поминальної нині Молитви…

 

Сьогодні в бібліотеці ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років… З нами  історик, членкиня ГО «Правий Сектор та «Українська молодь Христові» Ірина Драгущак . Кожен з присутніх (учні 8-х кл. та вчитель П’ятничко С. І школи – колегіуму ім. Й Сліпого) переосмислював нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв…

Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно – надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися! Ніде і ніколи!

 

Достигали жита. І тремтіли Дитячі коліна –

 Косоокої смерті чорнів продірявлений плащ...

 Вимирало Село – потопала в сльозах Україна,

І розгублене небо ковтало задушений плач.

Шаленів людомор – лютували нові яничари,

 І старенька Бабуся міняла Ікону на Сніп..

 Над Полями Святими замучені душі ячали,

 І Дніпро захлинувся у розпачі страчених Слів.

Палахкоче свіча Поминальної нині Молитви

І розгнуздана Пам’ять малює Історії слід...