Ольга Лілік «Квіти цикорію».
Уже десять років після драматичних подій він намагається втекти від себе. Але всі зусилля марні — він безвихідно бродить по колу, катується відчуттям вини, пригнічений і майже зламаний спогадами. Самотність висушила його душу. Зробила байдужим до всього і, як здавалося йому, — назавжди. І раптом несподівана зустріч з юною дівчиною змінює все в його житті. Очі інакше стали бачити світ. Він по-новому починає відчувати себе. І знаходить розуміння, що село, де мав надію сховатися від випробувань життям, — осередок великого світу. А в людей, які поруч, — чисті й гарячі душі. І цикорій, який багато хто звикло вважає бур’яном, - горда й ніжна польова квітка. Чарівна, як небеса. Міцне коріння дає їй силу і стійкість. Для тих, хто багато пережив, вона — неоціненний скарб…
Немає коментарів:
Дописати коментар