«…Я був десь на півдорозі
між злиднями і сонцем. Злидні не дозволяли мені повірити, нібито все гаразд в
історії та під сонцем; сонце навчало мене, що історія — це ще не все.
Змінити життя — так, але тільки не світ, який я обожнював…»
Альбер Камю (1913-1960)
— французький письменник, філософ, мислитель, публіцист, драматург. Лауреат
Нобелівської премії з літератури. Його біографія сповнена цікавих фактів, ще за
життя називали «совістю заходу» за його одержимість філософськими проблемами
сенсу життя і пошук справжніх цінностей.
Його виховали мама і
бабуся, що жили в страшній бідності. Мати працювала прибиральницю, вона була
частково глуха і не вміла писати та читати.
“За всі роки свого життя я
набув значного життєвого досвіду, і можу впевнено сказати: усім своїм знанням
про моральність та призначення людини я завдячую спорту. У шкільні роки
він грав у футбол, але на воротах – щоб взуття менше псувалось, бо
мати не могла собі дозволити купити синові нові черевики. Вагомість його внеску в літературу і духовну культуру важко
переоцінити. Цікавість сучасного читача до творів Камю аж ніяк не зменшилась.
Тож можна з певністю сказати, що творчість цього письменника витримала
найсуворішу і найсправедливішу перевірку — перевірку часом. Його відомі на весь світ твори: «Слід і лице», «Сторонній», «Міф про Сізіфа», «Чума», «Каліґула», «Листи до
німецького друга», «Справедливі», «Бунтівна людина», «Падіння», «Вигнання і царство», «Перша людина».
Роман «Чума» (1947)
являє собою свідчення очевидця, що пережив епідемію цієї страшної хвороби:
оповідь ведеться від імені доктора Бернара Ріє, який керував протичумними
заходами в зараженому місті Оран, де спалахнула епідемія чуми. Але батьки
міста, приховуючи правду, роблять всіх жителів заручниками страшної драми.
«Окупація» міста чумою, опір їй, підпорядкування огидному ворогові — все це
змушує згадати про трагічні події у Франції періоду фашистської окупації.
Бібліотекар радить
прочитати!
Немає коментарів:
Дописати коментар