ДІАЛОГ З ТАЛАНОВИТИМИ ЛЮДЬМИ

Бліц – опитування відомих людей м. Тернополя.

1.    Прізвище, ініціали.

Миргородська Лариса Юріївна

2.    Перша казка Вашого дитинства?

Виокремити якусь важко. Мама читала мені дуже багато, часто купувала дитячу літературу і книжок було просто безліч. Якщо говорити про казки, то це українські та народів світу, авторські. У бабці пам’ятаю збірку Ганса Крістіана Андерсена. Вона навіть називала мене і брата Дмитрика Гердою і Каєм, як головних героїв «Снігової королеви». Серед тих казок, що читала самостійно, запам’яталися «Незвичайні пригоди у лісовій школі» Всеволода Нестайка. Вони публікувалися в дитячому літературно-художньому журналі «Барвінок», який виписувала для мене мама.

3.    Як рано (в якому віці) почали писати самі?

У початкових класах. Це були вірші про пори року. Я їх записала в альбомі для малювання і моя перша вчителька, заслужений вчитель України Дана Казимирівна Пінчук, на жаль, вже покійна, помістила його на чільне місце в книжковій шафі шкільного кабінету.

4.    Книга, яку Ви зараз читаєте?

Зараз надаю перевагу літературі духовного спрямування. Недавно прочитала книжки сестри Ліджі Пайяпілі «Жити вірою» і «Спробуйте й подивіться, який добрий Господь».

5.    До якого твору повертаєтеся неодноразово, що перечитуєте?

Не можу сказати, що часто перечитую, але повертаюся до «Думок Матері Терези на щодень», морально-аскетичних праць преподобного Паїсія Святогорця, поезій Олександра Олеся, польською мовою - Юліуша Словацького, Яна Твардовського.

6.    Що легше: писати (творити) чи читати?

Легше читати якісні тексти. Хоча люблю і писати, адже це робота журналіста.

7.    Що бракує сучасним бібліотекам? Який формат Ви би запропонували?

Книгозбірні наші ідуть в ногу з часом, кардинально змінивши формат. Захоплююся креативом директорки Тернопільської ЦБС Світлани Козелко і тих, хто працює в бібліотечній сфері. А бракує належного фінансування.

8.    На Вашу думку, що переможе: книга у паперовому друці чи електронний варіант?

Думаю, що залишаться обидва. Мені більше до вподоби паперовий формат. Іноді читаю книжки в Інтернеті. Головне - добротний текст. А для паперового видання, особливо дитячого, ще важлива якісна поліграфія.

9.    Що порадите прочитати нашим читачам?

Пропоную прочитати дванадцятитомник Марії Вальторти «Богочоловік. Життя і Страсті Господа нашого Ісуса Христа». Книжки надруковані в львівському видавництві  Отців Василіян «Місіонер». Також – свідоцтво віри Глорії Поло «Вражена блискавкою», яке спонукає замислитися над своїм життям. Усім, для кого важлива історія України, раджу взяти до уваги книжку дослідника Голодомору в Україні, американського історика, журналіста, редактора англомовної версії Всеукраїнської газети «День» Джеймса Мейса «Ваші мертві вибрали мене». Вона на моєму робочому столі в редакції Українського радіо Тернопіль, бо тема Голодомору-геноциду 1932-1933-го років для мене дуже болюча. Постраждала моя родина по татовій лінії. «Ваші мертві вибрали мене» - видання «Дня», з яким я співпрацюю. Головна редакторка газети Лариса Івшина зазначила в передмові: «У цій книзі вперше зібрані маловідомі статті Джеймса Мейса, які окреслюють саме той широкий контекст, без усвідомлення якого незрозумілі причини і тенденції, що спричинили катастрофу 1932–1933 років». 

10.                      Над чим працюєте зараз?

Завершила дитячу пригодницьку книжку, яка складається із чотирьох казкових історій. Сюжету не розповідатиму. Скажу лише, що вона, зокрема, про те, як важливо робити добрі справи. Події відбуваються в Тернополі і передмісті. Книжка зверстана, проілюстрована і буду рада, якщо відгукнуться видавці. Зараз працюю над текстом дитячої книжки християнського спрямування. Розпочала ще одну і планую продовжити роботу над новою поетичною збіркою. Також багато журналістських справ.

                 

Бонус для наших читачів: уривок власних улюблених творів, віршів тощо.

Вірш зі збірки «В оркестрі дня»

***

«Усе мені можна, та не все на пожиток.

Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно.»

1 Кор. 7.12

В оркестрі дня — мелодії стремлінь  

                                  до висоти Божественного Духа.

Не плоті, що у пристрастях веде                              

                                   до несвободи серця і не слуха

того, що Ангел відає — давно

                                 душа погрузла в суєті мирського.     

Не чує дзвону храму серце те,

                                  ні мови тихої дзвіночка польового.