ДІАЛОГ З ТВОРЧИМИ ЛЮДЬМИ

1.    Прізвище, ініціали.

Джур О.В.

2.    Перша казка Вашого дитинства?

Назву першої казки не пам'ятаю... давно то було))).

3.    Як рано (в якому віці) почали писати самі?

Пам'ятаю десь в молодших чи середніх класах взяв окремий зошит і так як завжди любив багато читати на різні теми і одна з найулюбленіших про події минувшини, то і відповідно перший твір пам'ятаю почав писати, не пам'ятаю назв, чиюсь боротьбу з кимсь, сутички, бойові дії, на рівні знань про це 8-10 річного хлопчиська.

В старших класах ми кілька однокласників почали вчитись грі на гітарі, з'явилось бажання написати щось своє.

4.    Книга, яку Ви зараз читаєте?

Джеймс Олівер Кервуд " Бродяги Півночі".

5.    До якого твору повертаєтеся неодноразово, що перечитуєте?

Скільки себе пам'ятаю люблю вивчати Всесвіт, відповідно тем, які цікавлять безліч; і про щось думаючи, аналізуючи протягом дня можу відкрити, щось звідти перечитати з кількох різних книжок... 3-5-10, кількість несуттєва, це ще крім інтернету.

6.    Що легше: писати (творити) чи читати?

На питання що легше писати - творити чи читати відповім цікаво: і те і те. Ці явища як і все у світі взаємопоєднані, ланцюжки одної Вселенської будови Думок, Дій, Вчинків.

7.    Що бракує сучасним бібліотекам? Який формат Ви би запропонували?

Стосовно свого бачення, пропозицій до покращення діяльності читалень - вони повинні стати не тільки приміщеннями, де зберігаються джерела інформації і які можна взяти для ознайомлення, хоч це вже немало. Не тільки проводити творчі зустрічі з митцями, місткинями літератури, хоч це теж немало.

В ідеалі, на мій погляд, читальні повинні стати максимально постійно діючими Центрами Української Культури в зміцненні Українського інформаційного простору і відповідно поверненню до Рідної, Життєдайної Сили багатотисячолітньої Традиції з Рідних Джерел. Використовувати Своє - Чесне та Сильне для Постійного Ладування кожного з нас і відповідно разом з нами навколишнього світу. Це має стати альтернативою інформаційному бруду, безладу, який часто навмисне сіється з багатьох ЗМІ, інших джерел, в тому числі в інтернеті. В них, по можливості, повинні проводитись зустрічі не тільки з літераторами, а і зі всіма позитивними, творчими людьми різних напрямків діяльності, громадськими активістами, гідними поваги воїнами і т.д.

Зустрічі, спілкування, об'єднання громадян навколо корисних, розвиваючих, освітніх проектів, які повинні продовжувати створювати громадське, вільне, позитивне суспільство.

8.    На Вашу думку, що переможе: книга у паперовому друці чи електронний варіант?

 Що переможе? А чому так ставити питання? Це не змагання, всьому свій час, якщо будуть далі розвиватись технології то ми зараз навіть можемо не уявити на яких носіях далі буде зберігатись інформація, паралельно, при бажанні може і далі існувати книгодрук на паперових чи інших матеріалах. Кому що більш до вподоби та зручності. Навіщо все підганяти під єдиний варіант. По ходу розвитку суспільства буде відбуватись відбір, відшліфовка найбільш відповідних на тому етапі розвитку варіантів, а хто який вибере залежить від кожного. Інше, взаємопов'язане питання чи буде розвиток людства?

Бо вже скільки в результаті своєї діяльності окремі представники чи спільноти його принесли на Землю негараздів, страждань, воєн, катастроф, що Всесвіт може визнати людство хворобою в цій його частині і відповідно вилікувати себе від нас.

9.    Що порадите прочитати нашим читачам?

Що почитати? Є безмежна кількість прекрасних книг, всі ми в чомусь схожі, але в деяких речах відрізняємось, відповідно деякі книжки можуть зацікавити всіх, а деякі по напрямках; кожен вибирає залежно від своїх життєвих уподобань, відповідно своєї сходинки в кармічному розвитку особистості. Слухайте свою душу і намагайтесь її вібрації зладувати з вібраціями Всесвіту. І тоді набагато краще знатимете, що і коли треба обдумати, прочитати, щоб рухатись далі. Це ж так ЦІКАВО.

Ну наприклад чи рослина, дерево може з'явитись на світ без зерна, а відповідно без свого коріння? Ні. Відповідно і кожен нарід не може гармонійно розвиватись забуваючи, відкидаючи своє коріння. Вивчаймо своє минуле. Візьміть прочитайте "Велесову книгу", " Українське народознавство" Г.Лозко. Книжки Тараса Каляндрука "Таємниці бойових мистецтв України", " Загадки козацьких характерників".

Всесвіту потрібен постійний наш розвиток, якщо його нема, буде застій, потім деградація. Читайте книжки з йоги, цигуну, даосизму, напрямків безліч. Оптимістично, впевнено прямуйте цікавими, корисними Шляхами.

10.          Над чим працюєте зараз?

Час від часу пишу вірші. Ще в минулому році почав працювати над прозовим твором "Крайня хата". Всім нам розповідали, що є таке українське прислів'я:

 " Моя хата скраю, нічого не знаю". Це несправжнє українське прислів'я. Різні чужинці, окупанти, щоб послабити нас нищили не тільки фізично а й духовно, підмінюючи, спотворюючи позитив на негатив, щоб посіяти розбрат, деградацію. Справжнє прислів'я звучить так: "Моя хата скраю, першим ворога стрічаю...,а я ще від себе додаю - першим Рід свій захищаю". Як бачимо справжнє прислів'я несе зовсім протилежну думку, значення - чуття Єдиної Родини. Про відповідальність кожного перед своїм Українським Родом і

йдеться у творі " Крайня хата".

Всім бажаю Добра і тим хто навколо вас.

Працюймо, все залежить від нас.

Бонус для наших читачів: уривок власних улюблених творів, віршів тощо.

Вирує вірус на Планеті,

Нарід розгублений затих,

Стоять заводи, дискотеки,

І лиш на сході гуркотить.

Сидимо більшість по домівках,

А за вікном така Весна,

І лиш птахи співають дзвінко,

Бо вже ж прийшла Весна-красна!

Природа з того користає,

І смогів майже вже нема,

І ліс і степ відпочивають,

І пляж вже черепашим став.

То може тут не пандемія,

Вірніше є та не така,

Ми всі забули що створіння,

Із одного ми джерела.

Пора нарешті зрозуміти,

Що є Життя, що є Мета,

Не жити лиш щоб споживати,

А щоб Душа жива була.

Тут все прекрасно, досконало,

І шепіт вітру, блиск зірок,

Відчути треба серце Світу,

Своїм життям прикрась його.

9.04.

І слово наше - наше знамено,

І наша пісней озоветься,

І очі наші вічне джерело,

Душа у них і плаче і сміється.

В руках у нас і сила немала,

Ми ними творимо а часом і руйнуєм,

Скажи нам Світе чи прямуєм ми,

Чи по спіралі набиваєм гулі.

Ось знову ранок, сонце вже встає,

Людський мурашник ожива, вирує,

З надієй в нас все крутиться Земля,

Прощаючи образи, бруд і дурість.

У кожнім з нас є той святий вогонь,

Що може Лад творити, тут, навколо,

І зігрівати Світ душі теплом,

А коли треба, стаючи у бій, під кулі.

Ці вічні терези і кожен сам,

Тут має вибір - руйнувати чи творити,

Чи лиш для себе тут топтати ряст,

Чи завше тут гармонії учитись.

2019 р.

Весна непереможна

Ці вічні терези,

Дуальність дня і ночі,

Як світла і пітьми,

Як творчості як сну,

А в нас після зими,

Крокує переможно,

Весна-красна у квітах,

У мріях молодих.

Десь рухаються жорна,

В калейдоскопі років,

І знов дорослі діти,

Пташок почувши спів,

На мить хоч зупинившись,

До сонечка всміхнуться,

Дерева, трави, зерно,

Почуй мотив Весни.

Весна непереможна,

Ти пам'ятай людино,

За кожной ніччю ранок,

А за падінням злет,

Земля чекає рідна,

Звитяжців, переможців,

Яке посієм зерно,

Такий врожай буде!

2019