Вишиванка - єднає українців, вишиванка - наш генетичний код!

 

Україно моя,  вишиванко, ти мій біль, моя мука і доля

Я без тебе як день без світанку, я без тебе як жайвір без поля!

Вишиванко моя, вишиванко, смерекова вишнева жага,

Ти далеких Карпат полонянка, ти Дніпра мого хвиля жива!

Я по світу іду в вишиванці, аж дивуються ген журавлі.

Хай стрічають в веселій багрянці, Україна іде по Землі!

Для українця вишиванка – не просто одяг. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія : міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Споконвіку для українців  вишиванка була наче оберегом, тому й стала справді дорогоцінною. Кожен птах, кожна квітка, що прикрашає вишиванку, має своє символічне значення, спрямоване на добре та щасливе життя. Створена руками, така вишиванка всотує не тільки частинку душі того, хто її зробив, а ще є ланкою між минулим, його традиціями і цінностями та сучасністю. Українська вишиванка має  давнє походження. Дослідження свідчать, що вишите вбрання створювали ще до VI ст. Вишивали національний одяг тільки жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, бабусі - онукам. Першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом став Іван Франко. Саме він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. В такому вигляді його можна побачити на 20-гривневій купюрі. У кожному регіоні України техніка вишивання, орнамент, традиційні кольори, якими вишивають сорочку є різними.

На Вінничині на кожній сорочці можна зустріти колір, який веде – переважаючий у візерунках, майстерно поєднували всі техніки виконання та стилі відображення елементів : низь, хрестик, вишивка розписом, настилання, вирізування; різноманітні види мережок. Контурними швами обрамляли та з’єднували окремі орнаменти композиції.

У Волинській  області сорочкам притаманні геометричні візерунки, а простота виконаної композиції додає вишиванкам вишуканості. На біло - сірому полотні вишивають червоною ниткою. Рослинним мотивам надають перевагу на півдні області.

У Дніпропетровській області манжети рукавів сорочок та виріз горловини вишивали кольоровими нитками та чорним плисом. У чоловічій вишитій сорочці домінували червоний та чорний кольори.

У Донецькій області полюбляли поєднання червоно - чорного кольору. Оздоблювали вишиванки мережкою та вирізуванням.

У Житомирській області дрібний хрестик та “занизування». Червоний з чорним або синім кольором повністю вкривають рукав сорочки. Найпоширенішим мотивом є розетка та ритмічний повтор простого візерунка – ламаних ліній, восьмикутних зірок, ромбів.

У Закарпатській області найпоширенішими були червона та чорна барви,  вишивали зигзагоподібної форми так звані “каракулі”, або ж кривулі. Сорочку цього регіону можна зустріти як вишиту лише білими нитками, так і багатоколірну.

У Івано-Франківській області вишивка вважається найбагатшою в оздобленні та виконанні. Кольорову гаму застосовують різну, так як і орнаменти.

У Київській  області вишивали геометричні візерунки рослин у білих, коралово-червоних або ж чорних барвах. Перевагу надавали білому з вкрапленнями зеленого та червоного. На вишиванках красувались хміль, стилізовані грона винограду, ромби та інше. Для вишивки певний період використовували і сині кручені бавовняні нитки, та з часом їх замінили чорними, оскільки сині швидко линяли.

У Кіровоградській  області вишиванка має реалістичні орнаменти : якщо вишивали гроно винограду, то був присутній навіть блиск виноградин та тонесенькі вусики. Червоний та чорний кольори полюбляли і тут.

У Луганській області сорочку, переважно полтавського типу, оздоблювали по нижньому краю плетеною “мережкою”, вишивка закладена у багатоколірних орнаментах, виконаних дрібним хрестиком та півхрестиком, іноді грубою ниткою. Домінують геометричні та рослинно-геометричні візерунки. Тут сміливо поєднували червоний колір з блакитним.

У Львівській області поєднують  кілька різних візерунків. На білому полотні -геометричні орнаменти, які творять невимушений легкий вигляд одягу, між візерунками залишають чисте полотно.

У Миколаївській області сорочки мали різноманітні горловини — з вузьким або широким коміром - стійкою, з викінченням стійки призбираною шлярочкою, з викладеним комірцем та інші. Своєрідність надавав чотирикутний виріз навколо шиї та рукави, який шили прямими з вільним викінченням, без зборок у зап’ясті. Барви — червона, чорна та іноді сіра, сіро-блакитна.

У Одеській області сорочки з пухликами шили з білої бавовняної тканини. Пухлик — це збирана тканина на рукаві трохи нижче плеча. Саме пухлик додає рукавам пишності та об’єму. Стоячий широкий комір збирали у дрібні “зморшки”, які оторочували тоненьким рубчиком. Верхній край рукавів призбирували, а нижню вишивали геометрично - рослинним візерунком у техніці хрестика. Основними кольорами були переважно червоний, чорний, синій та жовтий. Вузенькою смужкою обробляли краї рукавів.

У Полтавській області сорочка була вишита білими нитками у техніці гладі. Дуже рідко вишивали сірими або ж червоними нитками. Візерунки обшивали чорними або ж кольоровими смугами.

У Рівненській області - на лляному білому полотні,  також основною була біла нитка візерунку. Сорочка майже не мала різноманітних доповнень та кольорових прикрас.

У Сумській області вишивали білими нитками, обробляючи краї орнаментів чорним.

У Тернопільсьій області - виразний рельєфний візерунок. Орнаменти вишивали бавовняними нитками згущеними стібками. Кольоровими бавовняними нитками обводили певні візерунки уздовж усього рукава сорочки. Особливо відомими є вишиванки з міста Борщів. Вони вирізняються густо вишитими рукавами, які зазвичай вишиті чорним кольором. Тут його пов’язують з чорними сторінками історії краю – на нього часто нападали турки та татари.

У Харківській області  вишивали товстою ниткою, орнамент набуває рельєфності. Особливістю вишиванок є поліхромні візерунки, виконані напівхрестиком або хрестиком.

У Херсонській області пишно вишивали рослинним орнаментом у червно-чорних тонах.

У Хмельницькій області вишивали грубою ниткою у техніці хрестика. Домінуючим кольором був чорний, і зовсім рідко його поєднували з вкрапленням червоного або вишневого.

У Черкаській  області - геометричні та рослинні мотиви на вишиванках виконували червоною ниткою.

У Чернівецькій  області вишиванка має пишно вишиті рукави з характерними косими смугами, використовували техніку гладі, дрібного хрестика та крученого шва. Орнаменти наносили переважно чорними та бордовими нитками, які добре виділялись на тлі барвистого вбрання, вишивали шовковими нитками. Для оздоблення брали бісер, срібні і золоті нитки, шовк, вовну та блискітки, вишивали особливо заквітчані сорочки.

У Чернігівській області вишивали дуже дрібними стібками, що додавало вишиванці надзвичайного вигляду. Візерунок виконували білими нитками з кольоровими елементами, орнамент мав рослинний або ж абстрактний вигляд. Тут також традиційною є і вишиванка з бісером.

Зберігати наші символи і культуру загалом – це зберігати самих себе! Бажаємо, щоб українська вишиванка щодня охороняла Вас, щоб благословляла на щасливе життя, на служіння Україні.